…″я каждый день хожу на работу и оглядываюсь: а не перепутали ли меня с кем-то? Такое ощущение, будто я – Хлестаков, и меня вот-вот разоблачат, и затем приедет настоящий режиссер. И каждый раз радуюсь: еще не поняли, еще пускают в театр. Даже выдают ключ от кабинета″ (цитата з інтерв`ю головного режисера Одеського національного академічного театру опери та балету ″Таймеру″ 30 липня 2018 року).
Коллектив театру сподівався, що пан Лавренчук матиме мужність повідомити суспільству правду. Втім, сталося протилежне. Тому театр, шануюючи своє ім`я, змушений внести ясність у ситуацію, що склалася.
За три роки перебування на посаді головного режисера Лавренчук поставив лише одну виставу ″La Traviata″, та й ту не закінчив належним чином: немає режисерської концепції, в результаті чого кожний показ відбувається зі змінами, що призводить до нервування та травмування виконавців. До цього часу Лавренчуком не розроблено паспорт вистави, а це тягне за собою проблеми під час монтування декорацій та невправданого збільшення часу перерв між актами вистави, що викликає невдоволення глядачів і вони залишають театральну залу до завершення вистави.
Є.В. Лавренчук виявився неспроможним організувати роботу режисерського цеху: поточний репертуар залишився поза його увагою, з багатьма досвідченими виконавцями у нього виникли конфлікти з причини його нестриманості у поведінці, вживанні ненормативної лексики та образ.
Артисти театру і працівники технічних служб зверталися до керівництва театру зі скаргами та вимогами захистити їх від грубості й образ Лавренчука. Ці звернення Лавренчук спотворює у своїх дописах в Інтернеті як збирання підписів проти нього.
Більше ніякої роботи, передбаченої посадовою інструкцією головного режисера театру, він не виконував. З`являвся в театрі час від часу, займаючись в основному власним піаром, створюючи навколо себе ажіотаж шляхом нагадування про те, що є учнем Романа Віктюка.
Очевидно, розуміючи свою неспроможність виконувати обсяг робіт головного режисера музичного театру, Лавренчук двічі подавав заяву про непродовження з ним контракту (копії додаються).
Зазначені обставини призвели до прийняття рішення про непродовження з ним контракту на новий термін.
Втім, Лавренчуку було запропоновано укласти з театром угоду про постановку опери С. Гулака-Артемовського ″Запорожець за Дунаєм″, але він від пропозиції відмовився.
Лавренчук створив Благодійний фонд Одеської національної опери, від імені якого подав заявку та отримав від Українського Культурного Фонду грантові кошти в сумі понад 700 000,0 грн. для реалізації проекту ″Український інклюзивний хор та оркестр″, який також не здійснив.
Український Культурний Фонд звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про повернення коштів у зв`язку з ненаданням Лавренчуком належного обгрунтування витрачання отриманих коштів.
Викликає подив, що тільки тепер, отримавши попередження про непродовження з ним контракту, Лавренчук виклав свої здогадки щодо причин його побиття, адже з того моменту минуло майже три місяці!
При цьому Лавренчук ″забув″ повідомити суспільство, що у липні 2020 року його теж було побито, він отримав злам перенісся і звернувся саме до директорки театру Надії Бабіч, яка 14.07.2020 року знайшла можливість оплатити лікування Лавренчука в сумі 28500,0 грн. ТОВ ″Дім Медицини″, що знаходиться у м.Одесі на вул. Розкидайлівський, 69, корп. 71. (копія платіжного документа додається).
Лавренчук також звертався до керівництва театру із заявою щодо надання дозволу в`їзду таксі на територію виробничого комбінату, де керівництвом театру йому було виділено двокімнатне помешкання, бо він чомусь побоювавася виходити на вулицю. Чому саме, залишається лише здогадуватися…
На підставі наведеного вважаємо, що дописи Лавренчука є суцільною брехнею і спробою зганьбити ім`я та репутацію Одеського національного академічного театру опери і балету та його керівника Надії Матвіївни Бабіч.
