Видання Scientific American опублікувало аналітичну статтю про те, як повітряні бої дронів знаменують нову еру бойових дій у повітрі і що може стримувати літальні апарати противника. dev.ua наводить переклад матеріалу.
У небі над Україною зароджується нова епоха повітряної війни: бій безпілотників. У цих повітряних дуелях не використовуються кулі, ракети чи бомби. У деяких квадрокоптерах є аматорські-камери, які використовуються для спостереження за позиціями ворога, просто таранять один одного у повітрі.
В інших зіткненнях повітряні борти використовують вдосконалений радар, підкріплений штучним інтелектом і новітніми технологіями аерокосмічної техніки.
«Це те, чого ми раніше не бачили», — каже Кейтлін Лі, керівник Центру досліджень безпілотних літальних апаратів і автономності в Інституті аерокосмічних досліджень Мітчелла в Арлінгтоні, штат Вірджинія.
А дії в Україні свідчать про те, що з’являються нові види повітряних конфліктів, у тому числі бої безпілотників, озброєних для боротьби в тандемі з пілотованими літаками
Військово-повітряні сили США, наприклад, зараз передбачають парк із 1000 високоефективних літаків без екіпажу, які працюють у поєднанні з найсучаснішими бойовими реактивними літаками. Цей план є відповіддю на зростаючий виклик Китаю 75-річному пануванню американських військових у повітрі.
За межами поля бою озброєні дрони можуть з неба над будь-яким містом легко загрожувати безпеці натовпу на великих спортивних подіях, охороні в’язниць та критичній інфраструктураі. (Звичайно, очікується, що велика частина базових технологій також призведе до позитивних змін у сфері цивільного застосування. Дрони вже успішно використовувалися для швидкої доставки надзвичайно швидкопсувних донорських органів пацієнтам для трансплантації.
В Україні перші повітряні бої безпілотників виникли внаслідок поширення комерційно доступних недорогих літальних апаратів на низькій висоті DJI. Люди можуть модифікувати ці машини для бою, щоб дозволити безпілотникам вести спостереження згори та скидати гранати. Захиститися від таких маленьких дронів, деякі з яких важать лише кілька унцій або фунтів, важко. По-перше, їх важко виявити.
«Ми можемо перенавчити протиповітряну оборону шукати менші радіолокаційні січення, але тоді вони будуть вловлювати кожного птаха, який пролітає повз, — каже Сара Крепс, директор Інституту технічної політики школи Корнелла Брукса. Тож це справжня проблема датчиків, на вирішення якої такі країни, як США, витратили мільярди».
Ще одна проблема, пов’язана з цими невеликими дронами, полягає в тому, що вони зараз широко доступні та досить дешеві, щоб їх можна купувати у великій кількості.
Незважаючи на те, що окрема машина, модифікована для бою, не здатна спричинити масове руйнування, кількість потенційно вразливих цілей майже нескінченна, зазначає Крепс. Це дозволяє групі з меншими ресурсами атакувати могутнішого ворога.
У 2016 році французькі сили спеціальних операцій, розгорнуті в Сирії, були одними з перших, хто побачив невеликі комерційні безпілотники, творчо перетворені на знаряддя війни, коли сили зазнали нападу бойовиків «Ісламської держави».
«Країни з меншим фінансуванням тепер мають доступ до повітряних сил, яких вони не мали раніше, тож це змінює тих, хто вступає в бій», — каже Ніколь Томас, начальник відділу стратегії Об’єднаного управління з боротьби з малими безпілотними авіаційними системами Пентагону.
Уряд США поділяє малі дрони на три категорії: Група 1 описує апарати, які мають загальну злітну вагу до 20 фунтів. Група 2 охоплює наступний рівень, від 21 до 55 фунтів. А група 3 охоплює безпілотні дрони, які можуть важити до 1320 фунтів.
Хоча ера війни безпілотників явно почалася, поки що неясно, чи відіграють ці малі літальні апарати вирішальну роль в українській боротьбі, створюючи наступальний прорив або можливість перехопити ініціативу для однієї сторони, каже Лі.
«Я думаю, що відкритим є питання, чи повинні безпілотники стати більш досконалими… щоб утримувати землю, не кажучи вже про те, щоб сприяти кампанії з об’єднаними озброєннями, яка фактично повертає території?» — додає вона.
Експерти з оборони не чекають, поки малі дрони стануть більш досконалими, перш ніж вживати заходів для захисту від них. У Законі про дозвіл на національну оборону від 2021 року Конгрес США доручив Пентагону розробити план розробки та впровадження систем захисту для протидії малим безпілотникам. А цього року Пентагон планує витратити майже $700 млн на дослідження та розробку протидронів, а також $78 млн на закупівлю дронів.
За оцінками приватної дослідницької фірми, ринок систем протидії невеликим безпілотникам зросте з приблизно $2,3 млрд у 2023 році до $12,6 млрд до 2030 року. Цей ринок включає не лише Пентагон, а й державні та муніципальні органи влади, а також приватні організації.
Такий потенціал надихає понад десяток компаній у всьому світі, включаючи Blighter Surveillance Systems в Англії та Dedrone і DeTect у США, на розробку технології захисту від дронів.
Такі системи можуть бути наземними, портативними або безпілотними, і можуть збивати інші малі літальні апарати за допомогою електромагнітних перешкод, лазерів та інших технологій.
Fortem Technologies, стартап із Плезант-Гроув, штат Юта, увійшов у війни безпілотників, адаптувавши свої попередні роботи над мініатюрними радарами. Компанія каже, що розробила повну систему для виявлення малих дронів і захоплення їх у повітрі за допомогою сітки.
DroneHunter F700 від Fortem має шість роторів, радар, що підтримується автономною технологією, і дві «сітчасті головки», які можуть точно стріляти павутиною в дрони противника. Потрапивши в пастку, DroneHunter може відтягнути менші дрони. Більші БПЛА також потрапляють у мережу, але потім випускаються; сітка заважає їм літати, тому вони падають на землю під власною вагою. Потім парашут, прикріплений до сітки, розкривається, щоб пом’якшити приземлення.
«На даний момент ми справді єдині у світі, хто може це зробити», — каже головний виконавчий директор компанії Джон Груен.
Уряд США використовує цю технологію для захисту неназваних «стратегічних» сайтів. І Україна використовує новий безпілотник Fortem, щоб патрулювати небо та захоплювати неушкоджені неушкоджені невеликі російські літаки на ходу.
Україна вперше застосувала DroneHunter у травні минулого року для переслідування безпілотників групи 1 і 2, які росія використовувала для шпигування за українськими військами на передовій. DroneHunter підриває здатність москви використовувати дрони для збору даних про націлювання артилерії на позиції українських військ і заважає більшим безпілотникам-камікадзе, націленим на критичну інфраструктуру.
Коли рфпочала запускати побудований в Ірані безпілотний літальний апарат Shahed, дрон групи 3, як зброю-камікадзе, Fortem почав модифікувати DroneHunter для перехоплення цих озброєних безпілотників.
За словами Грюна, система захопила понад 5000 безпілотників-мішеней під час дослідних льотних випробувань. Це допомогло привернути увагу венчурних підрозділів Lockheed Martin, Boeing та інших гігантських корпорацій, які інвестували 75 мільйонів доларів у розширення діяльності Fortem.
Важливо, що DroneHunter працює автономно: після розгортання він мчить до дії, приймає самостійні рішення щодо всіх своїх рухів, ловить свою здобич і повертається, щоб отримати нову сітку.
«Були дебати щодо використання автономних безпілотників у бойових діях, і досі країни, схоже, ухилялися від використання їх у летальних цілях, — каже Крепс. Однак у той же час ми спостерігаємо дедалі глибшу межу між напівавтономними безпілотниками — саме так США використовували безпілотники для боротьби з тероризмом — і повністю автономними безпілотниками».
У ситуації, подібній до ситуації в Україні, де Захід широко підтримує надання країні інструментів, необхідних для самозахисту, «може бути справжня першочергова перевага у використанні систем протидії безпілотників у такому типі автономних можливостей», — каже Крепс. , «що веде нас далі по слизькій стежці автономії».
