Усім потрібен адвокат, а нам потрібна… адвокатеса. І нехай фемінітив нікого не збиває з пантелику: він не робить представницю цієї професії слабкою, у чому цілковито переконує спілкування з Вікторією Нестеренко.
Вона народилася у Нікополі – мальовничому місті на березі Дніпра, яке за час повномасштабної війни набуло неофіційної звання Міста героїв. Та й дата народження у неї героїчна – 9 травня. Професію Вікторія обрала теж таку, що вимагає якщо не героїзму, то стійкості і мужності – точно. Вона закінчила Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого (за останньою назвою), що у Харкові. Окрім юридичної, має ще освіту бухгалтера-аудитора.
…З перших днів повномасштабної війни Нікополь перебуває під обстрілами. Це означає, що чоловіки з її рідні мобілізувались, жінки волонтерять, а люди поважного віку не хочуть евакуюватись, хоч і потерпають від воєнних дій. Для Вікторії все це є близьким, бентежить її серце, хоча вже давно живе в Одесі. У мирний час вона як адвокат спеціалізувалася на справах з господарського права, зараз же працює і в інших юридичних сферах. Стає на захист прав військових, коли ті небезпідставно скаржаться на злочинні дії своїх командирів, допомагає правильно написати рапорти на звільнення чи заяви іншого змісту, адже через помилки та недотримання вимог оформлення документи можуть не прийняти до розгляду. Окрім того, вона взялася працювати зі справами своїх друзів-адвокатів, які вступили до лав ЗСУ чи активно волонтерять і часто виїжджають на нуль. А це і хуліганство, і незаконний обіг наркотичних речовин, і шахрайство. Та й цим не обмежилася: війна спонукала зайнятись ще одним юридичним напрямом – ліцензування медичної практики і правова допомога медичним установам.
Словом, наша адвокатеса занурена у справи з головою. Але і це – лише верхівка її життєвого айсберга. Її міцності духу та широти мислення вистачає ще й на хобі, яке стало свого роду другою професією: колекціонування живопису, робота з митцями, популяризація їх творчості, зокрема – виставкова і галерейна діяльність…
Додайте до цього ще й виховання сина, захоплення йогою, турботу про свій бездоганний стиль та жіночність – і це теж будуть дуже важливі штрихи до портрета нашої героїні.
Головні правила та принципи Вікторії Нестеренко:
– Моє перше правило – завжди залишатися людяною, навіть у гніві. З моєю роботою без переживань, часом – злості, не обходиться. Але якщо я втрачу людину у собі – втрачу себе.
– Мої опоненти – мої вчителі. Навіть не можу називати їх ворогами, саме опоненти. Вони завжди приносять цінний досвід, за що я їм дуже вдячна.
– Будь-яку свою невдачу я розцінюю як крок до успіху.
– Хто сказав, що життя – це легко? Вважаю, що тільки пройшовши тернистий, складний шлях, людина стає тим, ким має бути, знаходить своє призначення і розвивається у цьому напрямку.
– Я вірю у карму. Хто б що не казав, але вона існує, і я у цьому переконувалась неодноразово.
– Попри всілякі гороскопи та інші «передбачення», я власними силами, своїм розумом та характером будую чіткий план дій, якому непохитно слідую, отож і досягаю, здавалося б, неможливого!
– Я – оптимістка. Навіть найскладніші справи не порушують цю основу мого емоційного стану, і жодна інстанція не побачить мого гніву чи розпачу. Бо коли люди бачать мою усмішку чи чують жарт – одразу ж відповідають взаємністю.
– Моє найулюбленіше правило життя – не гарячкувати та не поспішати! На все треба мати терпіння. Коли ти у чомусь твердо переконаний, то варто почекати, поки, як кажуть, труп твого ворога пропливе повз тебе.
Автор: PhD Valentyn
