З вересня 2025 року в Україні набули чинності оновлені Державні будівельні норми які остаточно закріпили перехід від «пандусів для галочки» до створення універсального дизайну. Проте, попри суворі законодавчі вимоги, реальна ситуація з доступністю в Одесі залишається неоднорідною. Про ключові виклики та перші результати впровадження норм розповіла правозахисниця ГО «За Одесу!» Юлія Терзі.
Нові стандарти інклюзивності тепер стосуються не лише вхідних груп, а й усього внутрішнього простору будівель. Серед критичних вимог: ширина дверних прорізів не менше 90 см, обов’язкове облаштування спеціальних санітарних вузлів та ліфтів, а також інтеграція засобів навігації для людей з порушеннями зору та слуху. Останнє включає встановлення тактильної плитки, дублювання інформації шрифтом Брайля та впровадження систем візуального і звукового сповіщення.
За словами експертки, прогрес у місті наразі спостерігається переважно у сегменті новобудов. Це пояснюється тим, що дотримання оновлених ДБН сьогодні є безальтернативною умовою для отримання дозволів на введення об’єктів в експлуатацію. Водночас експертка констатує: історичний центр Одеси та міська транспортна мережа все ще залишаються критично недоступними для маломобільних груп населення.
«Ми бачимо серйозну проблему з темпами реновації старих об’єктів та капітальних ремонтів, які значно відстають від потреб ветеранів, що повертаються з фронту.Одеса потребує не точкових рішень, а системного контролю за адаптацією кожного об’єкта: від укриттів, які сьогодні є питанням безпеки життя, до громадського транспорту, який залишається майже недосяжним для людей з ампутаціями чи батьків із дитячими візками», - зазначає правозахисниця Юлія Терзі.
В умовах повномасштабної війни інклюзивність перестала бути питанням естетики чи добровільного вибору бізнесу, перетворившись на жорстку юридичну вимогу та соціальний обов'язок громади перед своїми захисниками.
