Учорашній лист Зеленського Путіну - найгучніший публічний хід Банкової за останні тижні. І ця історія розвивається далі.
Про те, до кого насправді звертався Зеленський і чи дає його лист якийсь шанс на початок реальних мирних переговорів – читайте в колонці журналіста РБК-Україна Мілана Лелича.
"Вам доведеться набагато більше боротися за ваше існування – не Росії, а ваше особисте. І це не погроза від мене або України. Це факти російської історії, які ви добре знаєте: коли Росія втомлюється, відбуваються зміни", – написав Зеленський у відкритому листі до Путіна.
Цей лист можна розглядати як продовження спроб України розгойдувати Росію. Першим кроком був указ Зеленського про "дозвіл провести парад" на Красній площі 9 травня. Значною мірою то був тролінг, який частково досяг мети.
Після того, як незабаром на Москву все ж полетіли українські дрони, "ультрапатріотична" і не тільки громадськість у РФ риторично запитувала про те, що відбувається, і чи справді Україна тепер у змозі вручну регулювати проведення масових заходів у столиці Росії.
Цього разу поставлене завдання, звичайно, об'ємніше. Цілком очевидно, що номінальний адресат листа – Володимир Путін – далеко не єдиний.
Лист у Росію, але не Путіну
Звертаючись все-таки до господаря Кремля особисто, Зеленський пройшовся по багатьох больових точках Путіна. І кволий фізичний стан диктатора – знов-таки, навіть російські ультрапатріоти зазначають, що замість ватажка зграї стерхів Росією давно керує сутулий дідок, який заїкається.
І його побоювання втратити владу через військовий переворот або бунт еліт – звідси нагадування про виступ Пригожина 2023 року, чи не найнебезпечніший для Путіна момент за всю чверть століття правління. І маніакальні побоювання за власну фізичну безпеку, і так далі.
Звісно, з такою тональністю – не просто розмови на рівних, а з позиції сили – жодних шансів на те, що Путін відповість згодою на пропозицію зустрітися особисто і закінчити війну, немає. І всі це прекрасно розуміють.
Але, очевидно, і проігнорувати лист повністю не вдасться – резонанс занадто великий. Навіть путінський прессекретар Пєсков, який зазвичай не в курсі нічого, що відбувається навколо, бо йому "ще не доповідали", відреагував із затримкою в якусь годину.
А потім сказав, що тема листа Зеленського "так чи інакше" буде сьогодні обговорюватися на панелі "економічного форуму" в Петербурзі за участю Путіна.
Судячи зі звичайної риторики росіян і останніх путінських заяв зокрема, можна з великою ймовірністю вгадати основні реакції диктатора. Мовляв, "український режим затягує агонію", а "Росія завжди виступала за розв'язання питань дипломатичним шляхом", але "зустрічі на найвищому рівні мають бути належно підготовлені", а загалом "чекаємо Зеленського в Москві".
Верх можливого конструктиву – пропозиція створити 145-ту за рахунком "робочу групу" для "обговорення актуальних питань".
Як розповів РБК-Україна співрозмовник в оточенні Зеленського, Путін не був єдиним реальним адресатом у країні-агресорі. Мова, звичайно, не про звичайне населення, яке зазвичай здатне лише на глухе невдоволення новими заборонами, відсутністю бензину і українськими дронами, що літають над головою.
Адресатом були російські еліти, вони ж групи впливу. Частина з них явно була незадоволена самим фактом початку повномасштабної агресії проти України через втрату активів на Заході і звичного способу життя. Але, природно, мовчала.
Останнім же часом то тут, то там російські бізнесмени або топ-чиновники заявляють про те, що справи йдуть погано, ще й не в той бік. Звичайно, у стриманих виразах – але без негайного покарання за таке вільнодумство.
На запитання РБК-Україна про те, чи є надія на те, щоб хоч якось розгойдати російське елітарне кубло, щоб вони почали направляти свого царя до закінчення війни, співрозмовник РБК-Україна в керівництві країни відповів: "Або Путін їм життя ускладнить, або вони йому. У будь-якому разі – більше проблем буде в них".
Очевидно, розрахунок на те, що гучний лист хоч у якихось елітаріїв викличе прагматичну рефлексію на тему "а чи так варто тонути разом з Путіним заради контролю над Малою Токмачкою?" Хоча перебільшувати значення цього чинника точно не варто.
Західні адресати
Решта адресатів листа Зеленського знаходяться по інший бік – на Заході. Не дарма, як пояснило джерело РБК-Україна, лист з'явився в тому числі перед деякими запланованими зустрічами Зеленського з європейцями.
А тренд на те, щоб якось все-таки рухатися до завершення війни (і далеко не обов'язково на умовах капітуляції агресорів) у Європі, безумовно, є, розповідають інформовані співрозмовники видання.
Зокрема й у ключових країнах, на кшталт Німеччини. Так, безумовно, Україна захищає всю західну демократію. Так, Росія точно загрожує всій Європі і може у відносно недалекому майбутньому перейти від слів до дій.
Так, несправедливий мир закладе міцний фундамент для майбутніх воєн. Так, Україні треба допомагати й надалі. Це все так – але при цьому як би не вийшло так, що в Бундестазі наступного скликання не вийде створити коаліцію без "Альтернативи для Німеччини". А до того все поступово йде.
Чіткий, гранично ясний меседж – Україна готова закінчувати війну і пропонує конкретні кроки, на кшталт перемир'я та обміну полоненими, – дає гарний пас здоровим силам у Європі. Як мінімум тому, що вони вміють читати і цитувати довгі тексти.
На відміну від ще одного адресата, що знаходиться за океаном. Природно, ніхто не розраховує, що Трамп самостійно подужає документ у 1800 з гаком слів. Але навколо нього є люди, які це зробити можуть.
Проблема в тому, що ці люди і так усе розуміють. На кшталт держсекретаря Марко Рубіо, який нещодавно публічно заявив, що США "не є нейтральним посередником" у російсько-українській війні, а "обрали сторону" (України).
Але із самим Трампом проблема полягає в тому, що його заяви і дії не мають причинно-наслідкових зв'язків з об'єктивною реальністю. Україна минулого року могла в цьому переконатися неодноразово.
Скільки було поступок, сигналів, доказів злих намірів Москви, відкритих лестощів головному миротворцю планети, нескінченних thank you – щоб зрештою Трамп на черговому брифінгу розповів, як "невдячний Зеленський раніше виманив у США купу грошей і зброї, а зараз не хоче закінчувати війну".
Ось і вчора, буквально через годину-півтори після появи листа, Трамп прокоментував ситуацію у своєму стилі. Мовляв, Путін "хороший хлопець" (на щастя, цього разу Зеленський теж), а загалом обидві сторони мають іти на компроміси.
У перекладі – варто очікувати чергової серії викручування рук для того, щоб Україна "вийшла" з Донбасу – той самий "компроміс", як його бачать у Білому домі.
Там
поки що справді вважають, що йдеться про "невеликий шматок землі", яким цілком можна пожертвувати заради грандіозних післявоєнних перспектив. І впритул не хочуть бачити загальну картину, в якій плани Путіна ніяк не обмежуються захопленням Слов'янська і Краматорська.
Утім, адекватній частині американського політикуму, якої теж чимало, лист Зеленського дає непоганий риторичний документ у внутрішньоамериканських баталіях на тему "як закінчувати війну". З урахуванням слабких позицій Республіканської партії за п'ять місяців до виборів до Конгресу – аргумент ще цінніший.
***
"Чи наблизить цей лист закінчення війни?" – це питання серед української аудиторії з учорашнього пізнього вечора обговорюється, напевно, найактивніше.
З одного боку, очевидно, що жоден лист із Києва, незалежно від його змісту, не в змозі вплинути на кремлівського диктатора та його підлеглих. Це здатні зробити лише українські дрони середньої та великої дальності. Плюс, звісно, санкції та інші економічні методи.
І завдяки успішним діям за лінією фронту і в глибокому тилу агресорів уперше за дуже довгий час загальна ініціатива переходить на бік України. І навіть з'являються невеликі надії на те, що Кремль не переводитиме війну в наступний, 2027 рік (хоча про такі плани публічно заявляє Зеленський у тому ж листі).
З іншого боку, у словосполученні "дипломатичний фронт" слово "фронт" використовується не випадково. Причому, на відміну від фронту реального, чорно-білого, тут зазвичай діють не дві сторони, а одразу безліч учасників із різними відтінками сірого.
І лист Зеленського спрямований саме на такі групи, які своїми діями потенційно можуть впливати на ситуацію поза полем бою як такого. У цьому сенсі певне завдання лист виконує.
Особливо, якщо вчорашній хід виявиться не останнім у комбінації, яку розігрує Банкова. А певні натяки на це є.
