Автори зробили мегафантастичне театральне дійство, передавши історію через фотографію. Передана історія реальна і фантастична водночас. Вона охоплює виклики життя, пов'язані зі спокусою та нашою, я б сказав, одвічною війною.
Головна героїня вистави Оголена дівчина/Невинність/Україна стає ціллю для наживи кролика-плейбоя. Цей кролик сором'язливо поглядає, не робить ніяких дій, що його можуть спровокувати. Реальність спокуси для багатьох дівчат саме так і виглядає. Проте за великими білими вухами кролика героїня бачить бридку, волохату і жирну свиню, мотиви якої ніяк вже не сховати. Це значить те, що наша країна має більш ніж достатньо підстав підозрювати, бачити та розрізняти спокусу і реальність.
Поза цим у фотовиставі ще є один антигерой. Я побачив старого збоченця/минувшину. Підглядає, хоче доторкнутись, схопити. Не можу його назвати сексуальним маньяком. Він вже нічого не може. Для нього головне забруднити чистоту. Одним словом, ніяк не відчепиться і постійно про себе нагадує. Велике значення має місце, де відбувається вистава. І це місце одразу каже про час, коли це відбувається. Фон боротьби Невинності/України це занедбаний підвал. Дуже чудово впізнається СРСР. Червона зірка тільки це підтверджує. Так от, як я і казав вище, відчувається постійна присутність старого збоченця та традицій совку. І їх сміливо можна об'єднати. Вони наче позачасом. Безсмертні уособлення зламаного і старого. І, здавалось, цього можна позбутись, але реалії сьогодення цього не дадуть.
Невинність/Україна все ще має фон СРСР. Обшарпані стіни підвалу та незрозумілий мотлох є постійними у житті Невинності/України. І ця постійність створює смертельний фон. Ми бачимо, що не домігшись свого свиня, кролик та збоченець тягнуть ракету давніх часів. Сумна і жахлива наша реальність. Проте в ногах Невинності/України валяється червона зірка і це чудово.
- Дякуючи ЗСУ та Богу виставки відкрилась, - коментує співавтор проекту Денис Недолуженко. - З усього мого досвіду колективної творчості це був самий важкий проект, але не виключаю що в майбутньому буде ще більше і ще масштабніше. Підготовка до фотопроекту почалась десь в середині весни, спочатку ми шукали локацію, потім робили розкадровки, потім локація одна навернулась і наш друг Игорь Спиченко підсказав нам нову локацію. Нова локація виявилось натуральним протирадиційним сховищем біля заводу, сховище зроблене капітально , сталеві двері по 100 см товщиною, п’ять метрів бетону, купа артефактів , пітьма, байкери і домашні тварини. Контактором з з умовною локацією став відомий в Одесі коваль та майстер металу Стас Кайзер. Поки ми малювали нові розкадровки Кайзер став до лав Збройних Сил України і поїхав вчитись в Англію. Паралельно з цим всім ми, разом Анна Мороховская, шукали моделей, Anastasiia Nedoluzhenko шила костюми, ми дороблювали декорації, виконували завдання фотографа Сергія Шевчука по виготовленню софт боксів і т.д.
В назначений знімальний день поруч з сховищем згорів трансформатор і на всьому районі не було світла, але нам фортануло і в бункері світло було...
Історію можна розповідати безкінечно, проект відбувся і експонується в музеї Західного та східного мистецтва , за що їм окремо дякую, бо як виявилось одеським художникам в Одесі не сильно так і радіють, навіть таким геніальним як ми))
Ще на етапі друку я був щиро здивований позицією громадян які побачили в нашому проекті пропаганду комуністичного режиму і відмовлялись його друкувати. Дуже погано що громадяни не бачать пропаганду комуністичного режиму на фасадах будівель, а леї слави, на пам’ятнику «погібшім подводнікам» де стоять таблички морякам ВМФ РФ..
нижче я приведу посилання на Закон України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки. Той хто має вуха, нехай почує.
Подяка.
За предоставлене місце для експозиції WEartMuseum / Одеський музей західного і східного мистецтва
Ilin Sergey за допомогу в пошуку моделей Анна Мороховская
співчуття та підримка (в тому числі і фінансова) Виктория Нестеренко та Олесь Орєшек , я засциконив лізти на вікно щоб його заклеїти а от Олесь Орєшєк - ні.
Моделям які витратили свій час на нас: Сергій Костюк, Володимир Умма, Alex Voloshyn та Аліса
Нашому фотографу Сергію Шевчуку і його асистенці Дарині Уманенко
моій дружині та художнику по костюмах Anastasiia Nedoluzhenko , яка не переставала в мене вірити.
другу та колезі Ярославу Войцеховскому,
а ще "Філіпичу" який все це возив тачкою, "Максу" Максименку який пустив нас фотографуватись та іншим.
