Війна докорінно виснажує українців: через хронічний стрес та дефіцит сну нація стикається з ризиком передчасного старіння та інвалідизації працездатного населення. Без системної державної підтримки захворюваність на хронічні недуги може зрости на 20-30%.
В інтерв'ю РБК-Україна генеральний директор ДУ "Інституту медицини праці ім. Ю. І. Кундієва НАМН України" Богдан Божук розповів, як війна змінює здоров'я українців, яка цивільна професія найбільше потерпає і чи готовий ринок праці до повернення ветеранів.
Фото: як війна б’є по здоров’ю українців (інфографіка РБК-Україна)
Як війна вплинула на здоров’я нації
– Як охарактеризуєте стан здоров'я працюючого населення України зараз?
– Я б розділив це на дві категорії: безпосередньо професійні захворювання та хвороби, що поширені серед працюючих загалом. Війна докорінно змінила умови праці: до традиційних професійних ризиків додалися хронічний стрес, повітряні тривоги, вимушені переміщення, порушення режиму праці й відпочинку, перебої в енергопостачанні.
Наші дослідження свідчать, що українці тепер сплять у середньому на 40 хвилин менше. Додайте до цього економічну невизначеність – у результаті маємо постійне психоемоційне перенапруження, підвищену тривожність та хронічну емоційну втому.
Це призводить до загострення хронічних серцево-судинних та ендокринних хвороб, патологій системи травлення тощо.
Фото: Директор "Інституту медицини праці ім. Ю. І. Кундієва НАМН України", президент ВГО "Українська асоціація лікарів-психологів", співзаступник голови відділу Платформи інновацій у сфері громадського здоров’я Європейського регіону ВООЗ, кандидат мед. наук, доцент Богдан Божук (інфографіка РБК-Україна)
А от професійних захворювань, які встановлюють у зв’язку з робочими обставинами, стало менше. За даними Центру громадського здоров’я, торік такий діагноз отримали лише близько 1 тисячі українців (найбільше – у Дніпропетровській області (360), Львівській та Донецькій (близько 220), Запорізькій (близько 170).
Але зниження кількості зафіксованих випадків зовсім не означає, що умови на виробництві стали безпечнішими або покращилася профілактика.
Раніше найбільше від професійних хвороб потерпали шахтарі та працівники металургійного комплексу. Зараз багато цих підприємств призупинили роботу, чисельність працівників у сфері скоротилася, тому у виявлених випадків стало менше.
– Інсульти, інфаркти та загалом серцево-судинні захворювання входять до трійки основних причин смертності українців. Чи відстежуєте ви зараз аномальний стрибок у зростанні цих хвороб?
– Сказати, що критично збільшилася кількість станів, які призводять до смерті, не можна. Є зростання захворюваності у зв’язку з хронічним стресом та іншими причинами, але воно не є разючим.
Окремі групи людей мають обмежений доступ до вчасної медичної допомоги через перебування у зоні бойових дій. Якщо інсульт чи інфаркт стається під час обстрілу, швидка не завжди може вчасно приїхати, втім це не має системного характеру.
На відміну від сплеску психічних порушень – як діагностованих, так і певних симптомів, що, мабуть, є у кожного з нас за понад 4 роки повномасштабної війни.
– Наскільки збільшився відсоток психічних захворювань?
– Психіатричний діагноз може встановити лише психіатр за добровільним зверненням пацієнта. Але мало хто йде до лікаря самостійно. Лише якщо людина загрожує собі або оточенню, її можна відправити на встановлення діагнозу за рішенням суду.
Лікарі первинної ланки, психотерапевти та психологи можуть діагностувати не психічні захворювання, а певні їх симптоми.
З початку великої війни кількість випадків, коли на основі симптомів можна запідозрити розлади, за різними дослідженнями зросла утричі-вп’ятеро. Зокрема, це стосується посттравматичного розладу (ПТСР).
До повномасштабки його спостерігали у людей, які жили в зоні бойових дій або виїхали звідти, і таких було відносно небагато. Зараз його ознаки є у набагато більшої кількості осіб. А ще – симптоми тривожного, депресивного розладу та професійного вигорання.
Близько 80% медичного персоналу у прифронтових регіонах, які постійно працюють з пораненими, мають ознаки, на основі яких можна встановити професійне вигорання.
Вже через пів року повномасштабної війни 14% медиків мали ознаки ПТСР, ще 9% – депресії. Причому жінки демонструють вищий рівень психологічного навантаження, і симптоми у них реєструють частіше.
Загалом близько 10 мільйонів наших співвітчизників потребують допомоги через погіршення стану психічного здоровʼя, пов’язаного з війною. За оцінкою ВООЗ, близько 50% українців стверджують, що мають ті чи інші проблеми з психічним здоров’ям. До війни ці показники були у рази нижчими.
.png)
Фото: Богдан Божук розповів про збільшення кількості випадків порушення психічного здоров'я українців (інфографіка РБК-Україна)
Робота в умовах виснаження: професійні ризики та виклики війни
– Ви згадали про професійне вигорання у медиків. Які ще цивільні професії зараз найбільше потерпають від нього?
– Це досить велика група населення. Класичне професійне вигорання може спостерігатися у будь-яких працівників, чия діяльність відбувається в системі "людина-людина".
Це насамперед "допомагаючі" професії: медицина, поліція, ДСНС, освітяни, соціальні служби. Усі вони схильні до розвитку професійного вигорання.
Річ у тім, що протягом дня, крім основної роботи, людина часто змушена по кілька разів спускатися в укриття та переривати важливі робочі процеси, перебуваючи при цьому у стані високого стресу.
З погляду психофізіології, професійне вигорання є наслідком хронічного професійного стресу. На роботі у кожного виникають конфлікти, непорозуміння чи форс-мажори, які потребують мобілізації сил.
На багатьох робочих місцях з початком війни знизився рівень соціального захисту. Плюс до цього додаються щоденні негативні рутинні процеси.
Якщо людина недостатньо компетентна або через психофізіологічні характеристики не може якісно реагувати на професійний виклик – вона швидко виснажується.
– Енергетики та працівники ДСНС часто працюють на виснаження. Як це відбивається на їхньому здоров’ї?
– Робота на виснаження посилює реакцію на стрес, що підвищує ризик розвитку гострих та хронічних розладів. Працівники ДСНС мають фахову психологічну службу та проходять тренінги зі стресостійкості.
Подібно до військових, рятувальники готують себе до небезпеки, що певною мірою пом'якшує стресову відповідь. Проте і у них гострий стрес провокує дисбаланс вегетативної нервової системи та гормональний викид.
Це призводить не лише до негативних змін психічного стану порушень, а й до соматичних хвороб: гіпертонічних криз, ендокринних розладів чи проблем із травленням. Жодні курси не можуть повністю нівелювати цей вплив.
Енергетики перебувають у складнішому становищі, бо не мають комплексних програм з навчання контролю над стресом, опанування технікою швидкого перемикання. Тому працюють в умовах підвищеного ризику для здоров'я.
– Наскільки ветерани працездатні після повернення і чи готовий бізнес приймати їх на роботу?
– Економічний потенціал захисників є величезним: без їхньої участі неможливо якісно перезапустити економіку та відбудувати процвітаючу державу.
Люди після фронту часто не можуть повернутись до професійної діяльності через поранення. Навіть без явних фізичних травм, їм треба пройти реадаптацію.
Робоче середовище в Україні не завжди готове забезпечити належні умови для їхнього повернення.
Як керівник ДУ "Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва НАМН України" наголошую: без єдиної загальнодержавної системної політики, що включає адаптацію робочих місць та розширення системи професійної переорієнтації, цей процес буде вкрай складним.
Зараз діють тільки локальні ініціативи, а потреба є в розробці державної стратегії. Наприклад в одній громаді ветеран може отримати майже повну підтримку, тоді як у сусідній – залишитися сам на сам зі своїми проблемами.
Тут нам допомагає закордонний досвід. Дослідження ізраїльських ветеранів показало, що ті, хто проходив освітньо-відновлювальні програми, у 20 разів успішніше інтегрувались у суспільство.
А ветерани із фізичними травмами демонстрували навіть кращі результати, ніж ті, хто мав порушення психічного здоров’я.
– Як роботодавці адаптують умови праці під час війни? Чи впроваджують програми підтримки?
– Єдиної системи немає, усе залежить від індивідуального підходу керівництва. Одні роботодавці намагаються максимально покращити умови: дозволяють дистанційну роботу, надають додаткові відпустки, наймають фахівців із психічного здоров'я та організовують курси стресостійкості.
Натомість в інших компаніях досі переважають директивні методи управління: мінімізація відпусток та примусова понаднормова праця. Проте роботодавці часто забувають, що час, проведений працівником на робочому місці, не завжди прямо пропорційний ефективності.
Дані наведені Всеукраїнською програмою ментального здоров’я "Ти як?" за ініціативою Олени Зеленської: кожна гривня, вкладена у психічне здоров'я персоналу, повертається до 4,5 гривень зростання продуктивності.
За належних умов праці та врахування воєнних чинників, працівник за три години може виконати той самий обсяг роботи, на який за умов перевантаження він витрачає значно більше часу. Отже, результативність за розумного підходу буде вищою або принаймні рівнозначною без шкоди для здоров'я.
Фото: Богдан Божук вважає, що підтримка психічного здоров’я збільшує працездатність (інфографіка РБК-Україна)
– В Україні триває пенсійна реформа, яка щороку збільшує вимоги до страхового стажу. На фоні погіршення здоров’я нації чи здатні українці у 60-65 років повноцінно працювати?
– Здатні, але це виснажує організм та загострює хронічні хвороби. І, скоріш за все, це скорочує їхню якість життя.
Звісно, з економічного погляду підвищення пенсійного віку виправдане. Але треба розуміти, що здоров’я і працездатність у 60-65 років у кожного різна. Стан науковця і шахтаря складно порівнювати. Наприклад: у когось є задавнені хронічні захворювання з частими загостреннями, а в когось суттєвих порушень стану здоров’я немає, що дозволяє залишатися активним.
Тому, я б не орієнтувався лише на вікові межі, адже в багатьох випадках працездатність може знижуватись значно раніше 65 років, а в інших випадках людина залишається продуктивною і після 75.
Що чекає на здоров'я українців після війни
– Якими можуть бути наслідки для здоров’я українців надалі?
– Якщо нічого не робити, то можемо прогнозувати зростання хронічних неінфекційних захворювань, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету та серцево-судинних патологій приблизно на 20-30%.
Ще одна небезпека – передчасне старіння та інвалідизація працездатного населення, ми вже це фіксуємо. Без глобальних програм підтримки здоров’я та реабілітації ми ризикуємо суттєво втратити трудовий потенціал країни.
Психологічний вплив від війни також буде тривалим – досвід Чорнобиля доводить, що постраждалі живуть з ментальними наслідками десятиліттями.
– У Європі низка країн уже протестувала чотириденний робочий тиждень. Чи може Україна розглядати такий варіант після війни, щоб зберегти здоров’я нації?
— У загальнодержавному масштабі ми до цього поки не готові. Доцільно було б запустити пілотні проєкти на окремих підприємствах чи в регіонах, щоб оцінити ефективність такої моделі.
А вже зараз варто масштабувати гнучкі графіки та дистанційну роботу. Більший економічний ефект, ніж від переходу на чотириденку, можуть дати дні відновлення після масованих обстрілів, коли працівник звільняється від виконання норми, якщо не спав уночі.
Для груп ризику, схильних до професійного вигорання, варто скоротити навантаження. Якщо такі експерименти в межах окремих компаній покажуть стабільну продуктивність, їх можна буде впроваджувати ширше.
– Що б ви порадили українцям для збереження здоров’я в умовах війни?
– Якщо відчуваєте слабкість, стрибки тиску чи інші тривожні симптоми – не чекайте погіршення, одразу звертайтеся до лікарів. Затягування з лікуванням може мати фатальні наслідки.
Ще краще – проходити регулярні профілактичні огляди, щоб виявляти хвороби на ранніх етапах. Наприклад, цього року запрацювала програма "Скринінг 40+", але поки що нею користується зовсім небагато людей.
Фото: навіть під час війни потрібно знаходити позитивні емоції, щоб підтримати психічне здоров’я (інфографіка РБК-Україна)
Те саме з ментальним здоров’ям. Якщо є відчуття, що не справляєтеся психологічно – зверніться до сімейного лікаря, щоб спершу виключити соматичні причини симптомів і отримати направлення до фахівця сфери психічного здоровʼя.
Для покращення загального самопочуття варто щодня ходити 10 тисяч кроків, мати помірні фізичні навантаження. Наскільки це можливо, харчуватися якісно, дотримуватись режиму сну й щоденних рутинних процедур.
Елементарний контроль над своїм розпорядком повертає відчуття впливу на власне життя. Це полегшує психологічний стан.
Якщо ж розлади вже виникли – пройдіть лікування й реабілітацію. У нашому Інституті діє клініка, яка допомагає як ветеранам, так і цивільним за кілька тижнів повернутися до повноцінного життя.
У разі професійних захворювань – розпочніть офіційну процедуру встановлення їх зв’язку із вашою роботою. Для цього потрібно звернутись до лікаря за спеціальністю "Професійні хвороби".
І головне: під час війни не можна повністю відмовлятись від речей, які приносять хоч невелику радість. Навіть за найтяжчих умов треба шукати щось, що покращить фізичний і психологічний стан, підвищить якість життя.
