З початком ведення бойових дій на сході України виникла низка проблем, пов’язаних з організацією надання медичної допомоги пораненим і постраждалим військовослужбовцям та мирному населенню. Зокрема, вони були пов’язані з наданням допомоги пораненим військовослужбовцям у прифронтових цивільних лікувальних закладах, адже їх персонал був необізнаним щодо особливостей лікування бойових поранень (нерідко використовувалися оперативні втручання на фоні некомпенсованої крововтрати, шоку, неправильно обиралися критерії операбельності та транспортабельності поранених).
Тому було прийняте рішення про підсилення прифронтових цивільних лікувальних закладів лікарсько-сестринськими групами, які складалися з військових спеціалістів, насамперед – з хірургів, анестезіологів, травматологів; при необхідності в таку групу залучалися судинний хірург, нейрохірург та інші профільні спеціалісти. Першою була підсилена Маріупольська лікарня швидкої медичної допомоги, а надалі – Силідівська, Курахівська, Красноармійська, Димитрівська, Волновахська районні лікарні (на той час – це найбільш проблемні напрямки на шляхах евакуації).
Однак після цього виник ряд важливих питань, починаючи з евакуації і закінчуючи проблемами особистого характеру між цивільними та військовими лікарями. Почали виникати бюрократичні перепони, які не дозволяли передавати місцевим закладам охорони здоров’я медикаменти, зокрема наркотичні засоби та засоби для наркозу, а перебування в цивільних лікарнях військових спеціалістів вважалося юридично незаконним (особливо при проведенні оперативних втручань постраждалим з числа мирного населення).
Це спонукало головного хірурга Міністерства оборони України І.П. Хоменка, на той час – полковника медичної служби, і ректора ОНМедУ академіка В.М. Запорожана зібрати робочу групу на базі розгорнутого Військового мобільного госпіталю (на той час головний хірург – полковник В.Ю. Шаповалов) в райцентрі Куйбишево Запорізької області із залученням керівників департаментів охорони здоров’я Одеської та Запорізької областей, керівників районної адміністрації Куйбишево.
На нараді було вирішене питання про передислокацію мобільного госпіталю з польових умов на фонди Куйбишевської центральної районної лікарні, а також питання про забезпечення госпіталю препаратами крові. Також вирішили проблему військово-медичної підготовки цивільних лікарів на базі Одеського національного медичного університету та Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (ВМКЦ ПР). Співробітники ОНМедУ та ВМКЦ ПР залучилися до проведення занять з лікарями Запорізької, Дніпропетровської, Донецької областей.
На базі кафедр даного вузу та клінічного центру пройшли підготовку лікарі Маріупольської, Волновахської, Кураховської та інших лікарень, а також мобілізовані військовослужбовці медичної служби, які були направлені для проходження служби в район проведення АТО/ООС. Зараз на кафедрі медицини катастроф та військової медицини Одеського медуніверситету створений підрозділ, який буде працювати в районі проведення ООС та вести підготовку лікарського складу, середнього медичного персоналу – як мобілізованих медиків, так і цивільних осіб, а також військовослужбовців рівня «санітар», «санітарний інструктор».
Плідна співпраця військової та цивільної медицини Одеси, яка була закладена в 2014-2015 роках, триває. Нині цьому активно сприяє командувач Медичних сил Збройних Сил України генерал-майор І.П. Хоменко. Фахівцями ВМКЦ ПР, Одеського інституту стоматології та щелепно-лицевої хірургії НАМН України, Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України та ОНМедУ проводяться найскладніші оперативні втручання при пораненнях і захворюваннях військовослужбовців та цивільного населення.
