21 вересня святкує 75-річний ювілей одесит Валерій Осипов. Саме про таких, як він, кажуть «людина-оркестр». Бо ж Валерій Борисович добре відомий своїми досягненнями у зовсім різних, здавалося б, сферах життя. Щоправда, для нас, журналістів, він насамперед – колега, адже майже 20 років поспіль обирається першим заступником голови і керівником секретаріату Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України.
Та це далеко не єдина справа у житті ювіляра. Як професійний військовий (закінчив Тбіліське вище артилерійське училище, потім – воєнну академію) він віддав 30 років службі. Командував артилерійською батареєю, викладав у Донецькому військовому училищі. А після створення незалежних Збройних Сил України служив на посадах, пов’язаних з інформаційною роботою, соціологією, психологією, психологічною протидією противнику, профілактикою порушень воїнської дисципліни у військах Одеського воєнного округу. Тоді й почав працювати над посібниками з цих важливих питань.
Тому цілком природним було продовжити наукову і викладацьку діяльність уже після звільнення з армії: викладав в інституті держуправління Національної академії державного управління при Президентові України, де, знову ж таки, готував, зокрема, воєнних соціологів і психологів.
Вміння і бажання навчати колег працювати більш фахово і продуктивно не полишило Валерія Борисовича і тоді, коли працював в Одеській обласній державній адміністрації: він з власної ініціативи підготував посібник для держслужбовців «Діяльність політичних партій, громадських, молодіжних і релігійних організацій на території Одеської області».
А загалом він – автор 26 книг, монографій, брошур, понад 500 статей з проблем екології, соціології, психології.
Не дивно, що одеські політики запросили Валерія Осипова до співпраці. У різний час він був помічником-консультантом кількох депутатів Верховної Ради України і депутата Одеської міськради.
Але і це – лише одна зі складових діяльності цього чоловіка, активного і небайдужого до всього, що відбувається в рідному місті, в області, у країні.
Валерій Борисович – відомий поборник захисту довкілля. Очолював обласну громадську організацію «Південноукраїнська екологічна спілка», був головою контрольно-ревізійної комісії Одеської облорганізації Партії Зелених України. Саме перебуваючи у лавах «зелених» борців за екологію, організував виїзні журналістські експедиції, в результаті яких були вивезені шкідливі для довкілля хімікати зі звалищ у селищах Алтестове, Затишшя, з військових складів, було заборонено ввезення отруйної речовини гексахлорбензол в Одеський порт. Валерій Осипов – організатор конкурсу «Здорова природа – здорове життя». І вже чимало років є співголовою комітету із захисту екології Асоціації морських портів України…
Тим часом і військове минуле не полишало нашого ювіляра, і він активно підключився до діяльності Чорноморського козацького об’єднання, де навіть у 2009 році дослужився до звання генерал-полковника.
Можна вже не дивуватися, що саме Валерій Борисович виступив ініціатором створення ОСМД за місцем свого проживання і був обраний головою об’єднання. Звичайно ж, і цей будинок, і прилегла територія нині – зразкові. Вже не кажучи про те, що з початком повномасштабного вторгнення, коли ворог почав обстрілювати Одесу, підвал будинку був перетворений на укриття, де зусиллями неспокійного Осипова були створені цілком комфортні умови.
…Турбота про безпеку доньки і онуки, яких любить до безтями, змусила Валерія Борисовича на певний час залишити рідну Одесу і податися разом з ними до Польщі. Дочка Альона працює психологом у школі, онука Євочка стала місцевою знаменитістю завдяки своїм спортивним досягненням (вміння долати труднощі і досягати мети точно передалися від дідуся!). Здавалося б, можна і відпочити поряд з люблячими дівчатками, та це – не про Валерія Осипова. Сьогодні у польському Члухуві він – персона не менш відома, ніж в Одесі. Та й про саме це містечко завдяки Валерію Борисовичу одесити тепер добре знають. Він налагодив зв’язки з усіма навчальними закладами, де навчаються дітки з України, опікується побутовими умовами, в яких проживають вони разом зі своїми мамами, і привертає увагу до цього місцевої влади, громадських організацій, меценатів – усіх, хто не байдужий до долі українців. Словом, і сам не спить спокійно, й іншим не дає. І треба сказати, багато жителів Члухува стали справжніми друзями неспокійного одесита. У свою чергу Валерій Борисович звертається до одеських владних структур з проханням відзначити подяками чи Почесними грамотами керівників місцевих шкіл, державних службовців, громадських діячів, і одесити охоче відгукуються на ці звернення.
Було б дуже добре, аби в інших місцях компактного проживання українців за кордоном були б такі ентузіасти, що підтримують наших дітей і їх матусь, встановлюють зв’язки з рідними містами в Україні і загалом сприяють зміцненню міжнародних відносин. Адже не дарма кажуть, що народна дипломатія – найбільш дієва. Але таких, як Валерій Осипов – енергійних, вдячних, щирих, небайдужих до життя інших людей і суспільства, серед нас, на жаль, небагато.
З ювілеєм, наш земляче і колего! І хай солідний вік не стає Вам на заваді у втіленні безлічі ідей і справ!
