За роки великої війни Чорне море стало одним із найнебезпечніших місць для дельфінів. Військові сонари, вибухи, морські міни та масштабне хімічне забруднення вже призвели до масової загибелі китоподібних, а відновлення популяції може тривати десятиліттями.
В інтерв’ю РБК-Україна доктор біологічних наук, керівник науково-дослідного відділу Національного природного парку "Тузлівські лимани" Іван Русєв розповів, як війна вбиває дельфінів і чому збір доказів сьогодні є критично важливим для майбутніх репарацій.
Фото: як війна вбиває дельфінів у Чорному та Азовському морях (інфографіка РБК-Україна)
– Яка зараз ситуація з дельфінами в акваторії Чорного моря?
– Лише за останні 55 днів ми зафіксували 71 загиблого дельфіна на території Національного парку. І це тільки ті тварини, яких море винесло на берег.
Ситуація у Чорному морі просто жахлива. Загальна кількість загиблих дельфінів, за нашими оцінками, вже 20 тисяч тільки за перше півріччя 2026-го, а за період повномасштабного вторгнення – понад 100 тисяч.
95% тіл тоне. І навіть з тих 5%, яких викидає на узбережжя, вдається виявляти лише незначну частину. Тому фіксація загиблих дельфінів – це гонка з часом.
Якщо прикордонники на території нацпарку, або військові, або науковці нацпарку не встигають задокументувати труп на узбережжі вранці або протягом дня, дані можуть бути втрачені для статистики.
Фото: Іван Русєв 4,5 роки досліджує вплив війни на дельфінів (інфографіка РБК-Україна)
– Чи є у науковців розуміння, що конкретно вбиває дельфінів?
– Звісно, я фахово досліджую це питання вже 4,5 роки. Ми маємо дані про викиди та результати лабораторних досліджень, які провели за кордоном у межах кримінального провадження по екоциду за статтею 441.
Хоча я не можу розголошувати деталі слідства, вже зараз очевидно: війна має катастрофічний вплив на китоподібних, і вони масово гинуть.
– Від чого сьогодні найбільше страждають китоподібні?
– Насамперед від роботи військових сонарів. На початку повномасштабного вторгнення окупанти створили колосальне шумове навантаження на Чорне море, особливо в північно-західній його частині, яку захопили вже за перші два тижні. Ворог активно використовував сонари на субмаринах та надводних човнах, що мало руйнівний вплив на морську фауну.
У лютому, коли ворог почав окупацію, дельфінів у цій зоні ще не було – вони зимували біля берегів Криму, Грузії чи Туреччини. Проте ближче до кінця березня, коли розпочалася міграція, тварини масово потрапили в зону дії ворожих сонарів і почали гинути.
Робота цього обладнання повністю руйнує ехолокаційну систему та навігаційні здібності дельфіна. Тварина фактично стає "сліпою": втрачає здатність чути та орієнтуватися у просторі.
– Чому зруйнована ехолокація фактично прирікає дельфіна на смерть?
– Крім того, що дельфін втрачає здатність жити в зграї – він стає асоціальним. Найголовніше те, що він не може полювати: через зруйновану ехолокацію він не здатен знайти рибу, а це для нього єдиний спосіб харчування. Тоді організм починає використовувати внутрішні жирові запаси.
У дельфінів багато жиру, в якому за роки накопичилися токсичні сполуки через забруднення Чорного моря. Виснажений дельфін починає споживати цей жир, фактично отруюючи себе накопиченими хімікатами. Це не лише веде до прямої загибелі, а й критично пригнічує імунну систему.
Коли імунітет слабшає, активізуються морбілівіруси – типові інфекції китоподібних, які в нормальному стані не є смертельними. Це каскадний механізм: першопричиною є удар сонара, а далі запускаються хімічне отруєння та інфекції.
Фото: Доктор біологічних наук Іван Русєв (інфографіка РБК-Україна)
– Наскільки небезпечними для дельфінів є вибухи та морські міни?
– Власне, другим чинником, який шкодить дельфінам, є бомбардування. Особливо відчутно це було під час деокупації острова Зміїний та звільнення так званих "вишок Бойка" у першій половині 2022-го. Тоді було багато обстрілів. Ці вибухи дуже сильно впливали на дельфінів.
Вода – це середовище, що проводить звук значно краще за повітря, тому вибухова хвиля діє на тварину в рази потужніше. Через вибухову хвилю дельфін миттєво вискакує на поверхню. У нього під час надто швидкого підйому з глибини, виникає так звана кесонна хвороба.
Через різку зміну тиску азот у крові починає стрімко виділятися, розриваючи капіляри. Тварина страждає від неймовірного болю, і від такого впливу в дельфіна може статися навіть інфаркт міокарда.
Ще одним чинником є водні міни. Їх у великій кількості розкидали окупанти на початку повномасштабного вторгнення; наші сили також змушені були мінувати море для захисту узбережжя.
Ці міни періодично викидає на територію нашого нацпарку – ми знайшли вже 19 одиниць. Коли така міна детонує, то вбиває все живе навколо, включаючи людей і дельфінів.
Крім того, наші колеги з Румунії знаходили дельфінів з опіками від фосфорних мін: фосфор горить навіть під водою і завдає тваринам смертельних ушкоджень.
Зараз ситуація ще ускладнюється активним застосуванням водних дронів. Їх використовує як ворог, так і наші військові, особливо у бойових діях у районі Кінбурнської коси, Тендрівської коси та острова Джарилгач. Там також гинуть дельфіни, а згодом сильні шторми викидають їх на береги нашого Нацпарку.
– Окрім фізичних ушкоджень від вибухів, наскільки критичною є проблема хімічного забруднення моря?
– Безумовно на дельфінів сильно впливає хімічне забруднення. Воно почалося ще з російських кораблів, зокрема затопленого крейсера "Москва", який був нашпигований небезпечними хімічними сполуками. Але ще потужніший удар ми отримали після аварії на Каховській ГЕС.
Тоді в море потрапило близько 10 тисяч тонн паливно-мастильних матеріалів, важких металів та хлорорганічних сполук. Усе це через Дніпровсько-Бузький лиман винесло в акваторію Чорного моря, де ці отруйні речовини осіли на дні.
Також накопичилося багато мазуту після аварії двох російських танкерів у Керченській протоці (внаслідок аварії 15 грудня 2024-го від 4 до 8,5 тисяч тонн мазуту потрапили у відкрите море, – Ред.). Крім того, маємо нафтове забруднення внаслідок підривів підсанкційних барж.
Додалося серйозне навантаження від розливів соняшникової олії під Одесою та в акваторії Чорноморська у квітні цього року – тоді десятки тисяч тонн продукту потрапили у воду, що негативно вплинуло на біоценози Чорного моря.
А оскільки дельфіни перебувають на вершині харчового ланцюга, вони отримують найбільшу дозу токсинів. Такого колосального хімічного навантаження популяції китоподібних не знали ніколи.
Чому ми фіксуємо так багато випадків, а інші – ні? Ми – єдиний нацпарк на величезній ділянці Азово-Чорноморського узбережжя України (близько 2700 кілометрів), який не перебуває в окупації.
Ми маємо можливість виходити на узбережжя і працювати буквально з перших днів повномасштабного вторгнення. Тому збираємо цю інформацію, і вона слугує реальними доказами впливу війни на довкілля.
Фото: Іван Русєв під час фіксації фактів загибелі дельфінів (Getty Images)
– Чи знайшли науковці методи, які можуть зменшити негативний вплив на дельфінів?
– На жаль, ефективних рішень поки не існує. Ще в перший рік війни наш нацпарк подав пропозиції до Міндовкілля: щойно ми переможемо, потрібно створити великий морський резерват.
Дельфінам необхідно забезпечити належні умови, адже навіть до війни вони страждали від масштабного браконьєрства – вони масово гинули через велику кількість сіток для вилову камбали-калкана.
Ми пропонуємо створити морський резерват, який охоплював би акваторію навколо острова Зміїний. Це дозволило б тваринам, які припливають сюди в березні й залишаються до жовтня, спокійно розмножуватися та харчуватися. Це дасть шанс на відновлення популяції до довоєнного рівня, хоча на це знадобиться 30-50 років.
Також ми розробили пропозиції щодо створення реабілітаційного центру для дельфінів. В Україні діють одні з найбільших у Європі дельфінарії, де тварин часто утримують у незаконних умовах. Їх можна визволяти юридичними методами, але для цього потрібен центр, де дельфінів можна перетримати та підготувати до випуску в дику природу.
На жаль, ми стикаємося з конфліктом інтересів: Одеська обласна адміністрація гальмує створення резервату, бо має свої плани на пересип, де ми хочемо облаштувати реабілітаційний центр.
Попри це, я вірю в нашу перемогу. Але найголовніше зараз – фіксувати масштаби катастрофи. Якщо ми не задокументуємо кожну загибель, згодом скажуть, що "впливу війни немає". Насправді він неймовірний: ніколи в історії Чорного моря навантаження на цих унікальних тварин, занесених до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, не було таким катастрофічним.
Ілюстративне фото: Хімічне забруднення може поширитись на все Чорне море (Getty Images)
– Якими будуть наслідки? Дельфіни перестануть до нас припливати?
– На тлі деградації популяції дельфіни стають обачнішими. Зараз ми маємо свідчення від колег із Болгарії, Румунії та Туреччини: тварини масово відпливають із зони бойових дій. У тих акваторіях їх зараз більше, ніж зазвичай у цей період. Вони намагаються вижити, проте загальна чисельність популяції залишається низькою.
Головна небезпека полягає в тому, що потужне хімічне забруднення може поширитися аж до Босфорської протоки, тобто на все Чорне море. Ризики надзвичайно високі: ми можемо втратити унікальну екосистему. Без дельфінів Чорне море перестане бути "живим", воно почне деградувати, і життя в ньому згасатиме.
Фото: Іван Русєв про наслідки від війни для всього Чорного моря (інфографіка РБК-Україна)
– Зібрані вами дані надалі можна буде використати для стягнення репарацій?
– Так, ми постійно перебуваємо на зв'язку зі Спеціалізованою екологічною прокуратурою, яка відкрила кримінальне провадження ще 27 лютого 2022 року. Ми систематично передаємо їм докази, вони призначають відповідні експертизи.
Наша мета – довести факт злочинного впливу російської агресії спершу в українських судах, а згодом – у міжнародних інстанціях. Це необхідно для отримання репарацій, які дозволять нам проводити заходи з відновлення та захисту популяції дельфінів.
– Окрім дельфінів, хто ще найбільше страждає в Чорному морі через війну?
– Дуже вразливими є осетрові риби. На жаль, коли море викидає їх на берег, зібрати докази складно: на нашому узбережжі мешкає багато хижаків – шакали, лисиці, борсуки, єнотоподібні собаки, які дуже швидко "прибирають" сліди.
Осетрові для них – легка здобич, тому вони зникають першими. Проте ми фіксуємо залишки, які вдається знайти, і розуміємо, що вплив на ці види – критичний.
Також серйозно страждають мешканці нашої лиманної зони (парк охоплює 13 лиманів). Вибухи ракет, зокрема "Іскандерів", та падіння "Шахедів" мають руйнівні наслідки для птахів. У нас є задокументовані випадки, коли після прильотів ракет гинули тисячі птахів.
Особливо боляче спостерігати за ситуацією з рожевими фламінго. Ці птахи оселилися в нашому парку буквально перед початком повномасштабного вторгнення. У 2023 році ми мали успішний сезон – з’явилося 200 пташенят, 18 із яких нам вдалося закільцювати, і ми навіть маємо дані про місця їхньої зимівлі.
Проте у 2024 та 2025 роках птахи не змогли гніздуватися. Через потужний шум і постійні прольоти "Шахедів" вони лякаються, кидають гнізда та яйця, які одразу ж розорюють мартини.
Цьогоріч ми знову фіксуємо спроби гніздування – спостерігаємо за ними, але гуркіт війни знову може призвести до руйнування колоній. Зараз ми намагаємося не з’являтися в тих місцях, щоб зайвий раз не турбувати птахів.
Загалом війна чинить колосальний тиск як на гніздових, так і на мігруючих птахів. Ми збираємо дані, які згодом дозволять оцінити реальне падіння чисельності видів. Через наш парк проходить шлях міграції птахів з Африки до тундри: "Тузлівські лимани" для них – це критично важлива екосистема з унікальною солоністю та специфічним кормом.
Якщо через війну птахи лякаються, змушені змінювати маршрут і втрачають енергію – вони просто не долітають до місць гніздування. Це призводить до зниження репродуктивності та загального скорочення популяцій.
Війна – це катастрофа для людей, нашої культури та дикої природи. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб зафіксувати ці докази та представити їх у міжнародних судах, аби покарати агресора за скоєне.
