«На такмед програмою виділено один день, натомість три дні було на підготовку до присяги — шикування, зачитування. Мене це роздратувало, тому що такмед рятує життя, а шикуваннями можна хіба що х*єм по губах поводити», — на умовах анонімності розповідає нам новобранець.
Базову підготовку він пройшов улітку в 190 навчальному центрі. Його враження збігаються з думками опитаних нами військових: пріоритети навчальної програми та матеріальне забезпечення в так званих учебках могли б бути кращими.
Військове керівництво погоджується і вже заявило, що систему підготовки військових будуть поліпшувати. Що саме потребує змін — розбиралося hromadske.
Чому заговорили про підготовку військових?
У середині серпня командири, які воюють на Покровському напрямку, скаржилися журналістам Associated Press, що Україна втратила території, зокрема, через погано навчених новобранців. Мовляв, операції доводиться планувати з піхотою, яка погано стріляє і не знає базової топографії.
Водночас військовий експерт «Центру оборонних стратегій» Віктор Кевлюк казав, що підготовка новобранців адекватна. За його словами, командири бригад «шукають пояснення тактичних провалів».
Та вже 5 вересня в етері «Радіо Свобода» головний сержант 93 бригади «Холодний Яр» Іван Буряк відкрито заявив, що з новобранцями є проблеми. Їх часто треба до- чи перенавчати.
Згодом і головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський визнав: мобілізовані вирушають на фронт з нижчим рівнем підготовки, ніж він хотів би.
На що скаржаться новобранці?
Солдат однієї з бригад Роман Абрашин базову військову підготовку проходив цього літа. У коментарі hromadske він розповів, що йому для хорошого результату забракло часу.
Кількість людей була дуже велика, інструкторів не вистачало. 35 днів для базової підготовки, на мою думку, недостатньо. Ми, по суті, були як першокурсники, які починають вивчати абсолютно нову для себе спеціальність.Роман Абрашин, солдат
І наголосив, що інструктори були компетентними й намагалися передати максимальну кількість знань. Робили більший акцент на практиці, ніж на теорії. Проте час був обмежений, а обсяг програми — завеликий.
«Однак, якщо говорити про структуру навчання, проблема полягала у співвідношенні кількості учасників до кількості інструкторів. Навіть за великого бажання навчити всіх якісно, а це бажання в інструкторів було, зробити це в таких умовах було майже неможливо», — підкреслює Абрашин.
Він вважає, що варто збільшити кількість інструкторів або розробити адаптованішу програму для великих груп.
Новобранець, який проходив підготовку в 190 навчальному центрі й побажав, щоб ми не називали його імені, розповів hromadske, що в них кожен інструктор навчав 12 підопічних. На думку хлопця, це нормальна кількість людей, однак від інструктора вимагали більшого, ніж він міг дати. Наприклад, військовий з бойовим досвідом і практикою навчання за кордоном мусив викладати геть усе.
«Система поставила його викладати не тільки дисципліну, де він експерт, а й ті предмети, де не є спеціалістом, тож він мусив до них окремо готуватися. У нас був ще класний інструктор з такмеду, але на це було відведено лише один день», — зазначив військовий.
«Давай швидше, час піджимає, вас занадто багато!»
Третій новобранець, який проходить БЗВП у навчальному центрі «Десна», розповів, що з тактичної медицини вони мали два заняття — прослухали лекцію з алгоритму MARCH та вчилися тампонувати рани. Утім, робили це в дірку між схрещеними пальцями, бо макетів не було.
І додав, що програма навчання побудована на радянській системі нормативів: «Деякі нормативи складаєш декілька разів: я повзав з ящиком із піском чотири рази, а нормативів із такмеду було два. Тож деяким речам непропорційно приділяють більше часу».
Водночас іноді практичні заняття випереджають теоретичні: спершу кидаєш гранати, а про них тобі розкажуть через кілька днів. Також ці заняття проводили інструктори без бойового досвіду.
Вогнева підготовка дивно продумана: вона була на полігоні, що за 10 км пішки. Тож для відстрілювання 20 патронів іноді доводилося пройти 20 км без транспорту. Бувало, хтось стирав ноги та не міг йти, просився звернутись до медчастини чи не піти на заняття, а це ж люди віком від 18 до 50 років, у всіх стан здоров’я різний, то керівництво не дозволяло цього робити.Новобранець, який проходить БЗВП у навчальному центрі «Десна»
Крім того, новобранців під час навчання залучали до різних робіт — від будівництва до вирубки лісу. Хлопці пропускали заняття, а потім їм усе закривали «автоматом». Тож підготовленими такі курсанти будуть хіба що до будбату, каже військовий.
Військовослужбовець Олег з іншого роду військ. Теж проходив БЗВП влітку. Він відзначив чудове харчування та забезпечення якісною формою, але без проблем не обійшлося.
«Я проходив БЗВП саме в той момент, коли президент Володимир Зеленський під час пресконференції повідомив, що мобілізація в Україні рухається настільки ударними темпами, що рекрути вже не вміщаються в навчальні центри. Це позитив, але водночас мій набір не помістився у два навчальні центри, і 10 днів нас просто маринували по різних локаціях», — каже новобранець.
За його словами, хлопців набрали в рази більше, ніж запланували. Довго не могли всіх розмістити. А через кілька днів заселили по 20 чоловіків у кімнатки 4 на 4, де були лише двоярусні ліжка.
Ані тумб, ані вішалок, а подекуди жили навіть без електрики й скла у віконних рамах. Пощастило, що було літо. Спали ми у спальниках. Попри те, що склад був заповнений новенькими матрацами, нам їх не видали. Ми скинулись, закупили самостійно бак для душу й облаштували його.Олег, військовослужбовець
Олег вважає, що навчальний курс побудований доволі хаотично. Усюди в спину постійно кричать: «Давай, швидше, час піджимає, вас занадто багато!» Через це теорію неможливо до кінця зрозуміти, а практичні навички відточити на полігоні. Водночас багато уваги приділяли медицині.
Проблема з інструкторами все ж існує?
І поки головнокомандувач Олександр Сирський каже про важливість інструкторів з бойовим досвідом, керівник навчально-інструкторської групи Роман Донік заявляє, що деякі командири не хочуть відпускати бійців, щоби ті працювали інструкторами, як-от відбувається зі 127 бригадою.
«Командири у бригадах не розуміють важливості формування навчальних підрозділів. Вони людей вивели поза штат, тобто їм ці люди не потрібні, але вони не відпускають їх у навчальний центр», — зазначив Донік в етері «Радіо Свобода».
Інструктор одного з навчальних центрів Сергій розповів hromadske, що схожа ситуація була з його колегою — бойовим медиком. Він нині навчає новобранців, але щоб забрати його зі штурмової бригади, знадобилося кілька місяців, навіть попри те, що чоловік був поранений і виведений за штат.
Сергій додав, що в його навчальному центрі понад сотнею новобранців опікуються вісім інструкторів. Щоб якісно доносити інформацію, співвідношення має бути шість-сім новобранців на одного інструктора.
«Зі взводом на 30 людей у нас працюють два інструктори цілий місяць на виснаження. Потім без відпочинку беруть наступний взвод. Морально-психологічний стан у нас дуже низький, бо ми, по-перше, дуже втомлюємося, а по-друге, нас постійно їб*ть зверху, бо папірці й цифри для них важливіші за якість практичних навичок», — стверджує інструктор Сергій.
З матеріальним забезпеченням теж є проблеми. Щось закуповують самі, щось привозять волонтери.
«Поки совок не випалений, будуть проблеми»
Сергій стверджує, що за навчальний процес відповідає навчальний відділ, але їх «цікавлять тільки папери». Так само інструкторсько-викладацький склад ділиться на дві групи: вмотивованих, які працюють на результат, та «представників старої совкової школи».
Існує внутрішній конфлікт між «дідами» та молодими інструкторами, які прийшли на початку великої війни. Ми заважаємо сидіти «дідам» на дупі рівно й отримувати зарплату. Їх цікавлять тільки посади.Сергій, інструктор одного з навчальних центрів
Він зазначає, що цю систему можна поламати, однак має прийти розуміння, що важливі не папери, а якість підготовки курсантів. А ще — керівники мають самі змінюватись і змінювати систему.
«“Роби, як я! Слідуй за мною” — таке гасло має бути для тих, хто навчає. Не можна вимагати того, що ти не здатен зробити й продемонструвати сам. Так само поки не буде випалений совок, будуть проблеми», — наголосив інструктор.
Тим часом головний сержант 93 бригади «Холодний Яр» Іван Буряк у коментарі hromadske зазначив, що не варто всі навчальні центри рівняти під одну лінійку, оскільки їх багато, а проблеми є не зі всіма.
«Є питання щодо забезпечення, тобто фінансування видів страйкбольного обладнання, чогось новітнього та цікавішого, мішеней тощо. Але це теж як у якому навчальному центрі. Не можна сказати, що такого взагалі немає. Зміни відбуваються, наш головнокомандувач теж ініціює їх. Цю проблематику до нього донесли, але для змін потрібен час», — сказав Буряк.
Що кажуть у Генштабі?
Днями Сирський заявив, що термін базової загальновійськової підготовки новобранців планують збільшити. Також працюють над тим, щоб удосконалити навчальні програми й залучати вмотивованих інструкторів із бойовим досвідом.
У Генштабі обговорюють ідею створення школи інструкторів. Там могли б ростити вмотивованих кадрів, які якісно готують новобранців у навчальних центрах.
