Міжнародна літературна корпорація Meridian Czernowitz провела в Одесі, в Міжнародному культурному центрі UNION, з 3 по 5 листопада. Поетичні читання Meridian Odesa – масштабну літературну подію за участі провідних українських літераторів та волонтерів. Міжнародний культурний центр Union став місцем проведення читань. Це був потужний літературний фестиваль, з презентаціями, творчими зустрічами, мистецькою виставкою та продажем перфектно виданих книжок.
Програма складалася з понад 20 літературно-дискусійних подій, які відбулися за підтримки Українського інституту книги та завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID). Участь в одеському Меридіані із читаннями та дискусіями взяли відомі та цікаві українські літератори й лідери думок, серед яких Сергій Жадан, Ірина Цілик, Ігор Померанцев, Іван Малкович, Артем Чех, Андрій Любка, Юрій Іздрик, Тарас Прохасько, Ярина Чорногуз, Роман Малиновський, Галина Крук, Тетяна Милимко, Олег Каданов та інші.
Автограф від Тараса Прохасько
– Чому саме Одеса? – розповідає про ідею проведення Meridian Odesa президент Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz Святослав Померанцев. – По-перше, можливо, це лунає голос середземноморської крові. Адже Чорне море – це східна периферія Середземномор’я, а моя рідна Буковина, за Ігорем Померанцевим, – це Дальнє Середземномор’я. Щодо крові реальної – мій прадід був одеським літератором, дослідником історії одеських синагог. По-друге, Одеса зараз поранена, як і більшість міст, і потребує нашої згуртованості. І ми не сидітимемо у відносно безпечних Чернівцях. «Що громаді, те й бабі».
Очікувано читання не раз доводилося переривати через повітряні тривоги, але що вже тут поробиш.
– Той факт, що окремі регіони нашої країни перебували під окупацією та стали деокупованими або страждають від постійних масованих обстрілів, аж ніяк не означає, що нам слід покинути або певним чином нехтувати ними, – коментує артменеджер проєкту, письменник та волонтер Андрій Любка. – Культура не повинна там зникнути. Навпаки, ми повинні демонструвати єдність своїми приїздами та спілкуванням із місцевими мешканцями, адже людська гідність для нас – найважливіша. Ми хочемо бути людьми, які ведуть інтелектуальне й духовне життя, дбають про культуру, бо саме завдяки культурі можна рефлексувати свої травми та формувати свою стійкість.
– Пам’ятаю 2000-й рік, десь у Харкові ми робили фестиваль, і я познайомився з молодим театральним режисером Владом Троїцьким, – пригадує Сергій Жадан. – У нього був невеличкий театр, і вони поставили виставу за Пєлєвіним, який тоді був супермодним. Минуло 20 років, і Троїцький створив власний феномен, власний театр і найпопулярнішу українську групу «ДахаБраха», що є певною візитівкою сьогоднішньої України. Попри всі драматичні, криваві й дуже страшні речі, які ми зараз переживаємо, можна побачити, яку неймовірну дистанцію в культурному плані подолали українці, наскільки багато встигли зробити. І коли скінчиться війна, все продовжиться…
Українська книга має бути красивою
«Картини, що стали книжками» – під такою назвою в галереї центру Union проходила виставка живопису та графіки для оформлення українських видань. Ці видання можна було придбати тут-таки. Всі мистецькі твори – з приватної колекції Святослава Померанцева. Українська книга має бути не тільки цікавою, а й яскраво оформленою, впевнений колекціонер та видавець.
Святослав Померанцев
Святослав Померанцев розповідає, що має дуже високий рівень сумісності з письменниками, яких він видає. Насамперед це його найкращі друзі, союз автора й видавця – це майже шлюб, наприклад, за місячний тур з Сергієм Жаданом вони розлучалися лише на два дні, вже не кажучи про постійні дзвінки та листування. Одного разу він зрозумів, що з літераторів можна «качнути більше, ніж просто текст». Купуючи картини в художників, відчував себе замовником сучасного українського мистецтва. Почав давати митцям тексти, а далі створювалися до них картини.
Хоча з Катериною Косьяненко вийшло інакше – її роботи зрезонували з поезією Жадана .
– Ми познайомилися в Українському культурному центрі в Парижі, – каже Катерина Косьяненко. – У Сергія Вікторовича була там презентація книжки «Інтернат», а у мене – персональна виставка графіки.
– Тоді я ще не був знайомий з її живописом, а коли познайомився, то закохався в картини Катерини, – зізнається Святослав Померанцев. – За ідеєю Тані Швед-Безкоровайної, яка є куратором візуальної частини наших книжок, я почав приставати до Жадана: «Давай оформимо книжку картиною!». І коли він знову здав рукопис у видавництво, то спершу казав: «Я втомився від артбуків, давай видамо просто книжечку». Але я відповів: «Ні, ти маєш побачити живопис Катерини Косьяненко». Відкрив її сторінку у Facebook і показав йому декілька картин, і книжка «Список кораблів» вийшла з однією з них на обкладинці.
Катерини Косьяненко біля свєї картини
Коли Померанцев з Жаданом приїхали до майстерні Катерини, вона страшенно нервувалася, бо це мали бути не ілюстрації, а паралельний візуальний ряд до поезій. Мисткиня хвилювалася, чи зможе відповідати літературному рівню Жадана, якого вважає генієм. Але Сергій підійшов до картини, яка згодом потрапила на обкладинку, та проголосив: «Катя малює те, що я пишу!».
Відтак на виставці «Картини, що стали книжками» можна побачити, крім Катерининих, твори Матвія Вайсберга, Влодка Костирка, Олени Придувалової до книжок Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, Андрія Любки. А ще – графіку самого Сергія Жадана до книги віршів знаменитого одесита Олександра Ройтбурда, яка вийшла вже по його смерті.
Незабутній «Дядечко Ау»
Вечір пам’яті Олександра Ройтбурда «Пам’ятаєш, як Ройтбурд…» в рамках літфесту пройшов за участі Сергія Жадана, шеф-редакторки «Лівого берега» Соні Кошкіної та Святослава Померанцева. Видатний митець, вікопомний директор та реформатор Художнього музею в Одесі був ще й блискучим поетом, що доводить книжка «Вірші дилетанта».
Соня Кошкіна, Сергій Жадан і Святослав Померанцев ведуть вечір пам’яти Олександра Ройтбурда
Дивна людина, схожа на героя мультфільму «Дядечко Ау» – таким спочатку сприйняв Ройтбурда Святослав Померанцев, коли вперше побачив його 2011 року в Одесі, на презентації книги Юрія Андруховича «Лексикон інтимних міст». Олександр вийшов на сцену, сів у позі лотоса та виголошував репліки, не передбачені сценарієм. Познайомив їх театральний режисер Сергій Проскурня. А після презентації було неформальне спілкування у творчих майстернях, був інтелектуальний спаринг Ройтбурда з Андруховичем.
А ось Жадан не може пригадати момент знайомства з видатним одеситом, бо з самого початку мав відчуття, ніби вони давно знайомі.
– Саша привіз виставку, де відомі українці були зображені в образах хасидів, це був дуже дотепний проєкт, – пригадує Жадан. – Він передавав мені каталог, якийсь час ми баражували паралельними колами, не могли ніяк зустрітися. Коли згадую епізоди нашого спілкування, розумію, що це анекдоти. Ми святкували вихід моєї книжки «Тамплієри», до якої Саша робив ілюстрації. Йдемо до готелю «Буковина», Саша співає частівки не дуже порядного змісту, а зупинити його неможливо: ну як можна зупинити стихію? Виявилося, що готель замінували, хтось подзвонив, іноземці вийшли зі своїми ковдрами й перинами, полягали на галявинці, чекають. Ройтбурд продовжує співати, це було дуже по-мистецькому, і співав до двох ночі, а далі нас знов пустили до готелю… Це його характеризує як людину товариську та позбавлену комплексів. Міг бути закритим та чужим, але вже кому довіряв… Сашу і Юру Андруховича або страшенно любили, або люто ненавиділи, це такі два екзоти, цим вони були схожі.
Сергію Жадану довелося постійно роздавати автографи
…Того вечора Жадан прочитав вірш, присвячений Ройтбурду, зі своєї нової книги «Скрипниківка»:
…Це поєднання всіх живих смертю одного з нас,
Ця солідарність тих, хто лишається,
Цей прощальний спів, що вростає в пам’ять.
І здогадуюсь, що письмо смерті
Передбачає сутність переходу.
Немає жодного поділу,
Жодного світла з того боку стіни,
Життя заповнює собою все,
Передусім наш страх перед смертю,
Передусім нашу залежність від досвіду.
Ти весь лишаєшся тут,
Ти розчинений в цьому потоці,
Ти вкорінюєшся в паузах між співом,
Западаєш у музику темряви,
Тиснешся в чорні літери віршів.
Все лишається тут,
Все знаходиться поміж нас…
Після завершення Meridian Odesa організатори та українські літератори Андрій Любка, Ярина Чорногуз та Ірина Цілик вирушили з виступами в Херсон, Миколаїв і Запоріжжя.
Марія ГУДИМА.
Фото Сніжани ПАВЛОВОЇ.
